Всі ми звикли до її сильного й дещо агресивного сценічного образу. Сильна жінка в розумінні кожного з нас — це впевнена та яскрава особистість, яка не має права на помилку. Для своїх рідних вона любима й добра дівчина. Красива, мила, ніжна… Вона — це ВОНА. Зустрічайте: гостя нашого номера чарівна Альона Вінницька.

— Ви — перша і єдина співачка в нашій країні, яка виконує музику в стилі поп-рок. Самі пишете тексти власних пісень. За три роки світ побачив три ваші альбоми. Як вдається триматися в такому ритмі?
— Просто немає іншого виходу. Інакше не можна: коли я вже взялася за цю нелегку справу, то повинна на належному рівні працювати. Це як і в будь-якій іншій професії. Скажімо, якщо ви працюєте журналістом, значить — вам потрібно видавати матеріал, брати інтерв’ю тощо. Я знайшла себе в іншій творчій сфері, а в шоу-бізнесі так само необхідно писати, їздити на гастролі і щось нове дарувати людям.

— Було багато чого: власний гурт «Останній Єдинорог», ви були ві-джеєм музичного каналу «Біз-ТВ», ведучою програми «Фан-Клуб» на телеканалі «Інтер», ді-джеєм на радіо. Пробували себе у різних амплуа?
— Я сиділа без грошей, тому треба було якимось чином викручуватися. Тоді я побачила оголошення, пройшла конкурс і занурилася в професії, пов’язані безпосередньо зі ЗМІ. Потім мене зацікавила робота на радіо. (До речі, теж, насамперед, заради додаткового заробітку.) Я подумала, а чому б не працювати паралельно на радіостанції, і таким чином покращити своє фінансове становище. Адже, як самі розумієте, влаштуватися ще на один канал було неможливо. Існує велика конкуренція, і ніхто не хоче передавати працівника та імідж до інших рук. Я ніколи не ставила за мету працювати журналістом або ведучою музичної радіостанції. Воно якось все виходило само собою. Хоча в процесі роботи я справді полюбила радіо! І навіть зараз душа лежить більше до радіо, хоча я працюю ведучою програми на «Інтері».

— Що стало фінальною крапкою у відносинах Вінницька — «ВIA Гра»?
— Скажімо так, велике бажання почати сольну кар’єру. Я завжди була людиною цілеспрямованою та наполегливою. Мені хотілося творити самостійно, дарувати людям власні пісні.

— Чи підтримуєтe стосунки з колишніми учасницями проекту?
— На жаль, не підтримую.

— Першою сольною роботою стала пісня під назвою «Давай забудемо все», після чого ви підписали контракт з компанією Ukrainian Records. Це стало гарним поштовхом для здійснення вашої мрії…
— Для мене це було головним і важливим доказом того, що я рухаюся в правильному напрямі, бо співак, альбоми якого не купують рекордингові компанії, — це безперспективний співак. Простіше кажучи, артист, в якому ніхто не зацікавлений. Він працює для себе, оскільки його альбоми не купують. Адже останні просто не мають комерційної цінності. Ця музика нікому не цікава, її ніхто не слухає. Такі артисти є, і їх досить багато. Тому перший мій контракт з Ukrainian Records став для мене великим щастям. Я розуміла: якщо така солідна компанія купує мій альбом, це означає, що в мене вірять, він продаватиметься, і ці пісні комусь потрібні. Це був певний момент самоствердження. Я заспокоїлася і зрозуміла: все гаразд. Незважаючи на те, що наша співпраця тривала недовго, я дуже вдячна цій компанії.

— Хто створює ваш впевнений та неординарний імідж?
— Мій сценічний імідж, можна сказати, спільна робота. Це роблю я і практично вся наша група. Кожен повинен висловити свою думку, що добре, а що не зовсім. Оскільки працюю з чоловіками, я їм довіряю і прислухаюся до них. Основні ідеї мої, деякі деталі доручаю дизайнерам, вони все-таки професіонали своєї справи.

— У цьому році ви подарували своїм прихильникам новий альбом танцювальної музики «Електро». Які плани на найближче майбутнє?
— Нещодавно завершили тур Україною. До цього заходу ми довго готувалися, і зрозуміло, були зайняті тільки туром. Зараз починаємо рухатися далі, я пишу пісні для нового альбому. Вже є декілька, але коли вийде альбом, ще не можу сказати. Можливо, наприкінці цього року - початку наступного. Дуже непросто зібрати хороший матеріал, для цього потрібен час. Ось готуємо відео, яке ми зняли під час туру. Воно зараз монтується, це буде перше наше концертне відео.

— У вас досить сильний характер. Це допомагає в житті?
— Це допомагає в роботі. Адже жінка в шоу-бізнесі — то досить нелегко. У цій сфері не все гладко, багато бруду й неповаги. Тому потрібно завжди тримати себе на належному рівні і вміти просто не звертати уваги на деякі речі. А в житті я зовсім інша людина. Мені, як і будь-якій жінці, подобається, коли про мене дбають, піклуються, вболівають. Просто всі звикли до сильного образу, але це не зовсім так. Я достатньо вразлива, в житті мені просто необхідно, щоб поруч були близькі люди. Іноді хочеться поплакати, відкритися коханому та рідним.

— У вас є мрія?
— Звичайно, як і в будь-якої нормальної людини. Моя мрія — записати вічну пісню. Таку, яка жила б упродовж довгих років, яку б переспівували, переробляли в різних аранжуваннях. Адже є пісні, авторів яких ми не пам’ятаємо, а вони звучать постійно. Це свого роду вічні мелодії. Моя мрія як композитора та поета написати щось подібне. Мені здається, що я вже близька до цього. Хай це звучить нескромно, але «Измученное сердце» — пісня, яку глядачі співають від початку до кінця. Мені це дуже приємно. Звичайно, є у мене прості людські мрії: щоб усі мої рідні й люди загалом були здорові та щасливі. І хоч би як би це пафосно не звучало: «Щоб не було війни». Насправді це дуже важливо, тому що я не уявляю собі, як змогла б проводжати на війну своїх близьких, свого чоловіка, брата чи своїх друзів. А з рештою проблем ми впораємося...
— Хто був для вас кумиром в юності?
— Багато їх було. Віктор Цой — кумир номер один, від якого просто божеволіла. Двічі ходила на його концерт у Палац спорту. Мені дуже подобалося його виконання. Завдяки Цою я почала грати на гітарі, спочатку виконувала його пісні, а потім потихеньку почала свої.

— Яку музику любите слухати нині?
— Різнопланову. Вже минув час захопленості чимось одним. Раніше я була радикальніше налаштована. Вся поп-музика мені не подобалась, я її просто ненавиділа. Дуже любила рок. І коли чула, що хтось слухає Duran Duran або Ahha, — для мене ці люди були ворогами народу. Зараз же я з повагою ставлюся до поп-виконавців. Мені подобаються Роббі Уїльямс і Мадонна. Якщо говорити про вітчизняних виконавців, то із задоволенням слухаю групи «ВВ», «Табулу Расу», «Джанго», Гайтану. Ані Лорак поважаю як артистку, яка тривалий час бореться з багатьма труднощами, але тримається «на плаву». Прослухала декілька разів альбом групи «Бум Бокс». Та й Сашка Положинського я вважаю талановитим артистом. Слава Богу, є в нашій країні справжні професіонали.

— Ви вже більше десяти років живете з коханою людиною. Чи не впливає сімейне життя на розвиток творчої кар’єри?
— З творчістю моє сімейне життя ніяк не пов’язане. Якщо на роботі, ми не чоловік і дружина, а повноцінні та повноправні партнери. У нас є спільна справа, і кожен повинен відповідально і продуктивно до цього ставитися. На роботі чоловік ставиться до мене як до артиста, якого він продюсує. До мене немає ніяких поблажок, але ми один до одного прислухаємося і довіряємо.

— Ось-ось нас візьме у свої лагідні обійми сонячне літо. На відпочинок цими місяцями не збираєтесь?
— Дуже хочу кудись поїхати відпочити. Вважаю, що заслужила на це. Але куди поїду і коли саме, поки що не знаю. Можливо, поїдемо за кордон, де мені дуже подобається. Саме там хочеться по-справжньому відпочити, побачити інший світ та збагатитися враженнями. Як правило, у мене все вирішується в останню мить: глянь - і ти вже сидиш в літаку й кудись летиш...

— Ваше ставлення до правоохоронних органів?
— Я завжди казала, що ми можемо сварити та недолюблювати міліцію, але у скрутному становищі все одно до них звертаємося. І хоча всі кажуть «менти-менти», а якщо вкрадуть машину чи пограбують квартиру — насамперед ми заявляємо саме до міліції. Я ставлюся до правоохоронних органів з достатньою повагою і впевнена, що такий інститут влади обов’язково повинен існувати. Серйозних правопорушень у мене не траплялося, але, бувало, зупиняли за перевищення швидкості. А взагалі, з даішниками завжди можна домовитися, адже мене впізнають і відпускають.

— Побажання читачам «Іменем Закону».
— Усім читачам бажаю ніколи не мати проблем із законом, адже чесна людина завжди міцніше спить. І просто хочеться побажати чудового настрою та гарного відпочинку цим літом. Обов’язково побувайте на якомусь хорошому концерті з живим звуком, це дуже заряджає позитивною енергією. Любові та успіхів у всіх починаннях!

Бесіду вела Юлія РАДУЛ.
Источник: Щотижневик "Іменем закона"